Я долю обрала собі сама…

 

Історія країни, міста, родини, людини тісно пов’язані між собою і взаємно впливають. На моєму шляху зустрілося багато вчителів, які формували мене як особистість. Одних я хотіла наслідувати, інших – мала за взірець.
Але були такі, вчинки котрих я знала, що не повторю ніколи. В людях найбільше я ціную порядність, щирість, толерантність, відповідальність, надійність. І думаю, що моє покликання - формувати характер дітей, прикрашаючи його саме такими рисами своїм прикладом. Чим більше людей, на мою думку, будуть мати зазначені риси, тим кращою буде доля суспільства. Але це дуже не просто і вимагає щохвилинної роботи над собою. Діти відчувають найменшу фальш, нещирість. Я відчуваю свою відповідальність, я свідомо беру її на себе і не припиняю самовдосконалюватися. Працюю, працюю, працюю…

А працюю я вже 27 років у школі, я розумію, що необхідно бути цікавою дітям, потрібно завжди вчитися, постійно бути у творчому пошуку. За час роботи  я зрозуміла, як важливо бути нарівні з учнем, а не вище нього, він – мій партнер, помічник, а я його наставник . При цьому дуже важливо не стільки дати знання, скільки навчити здобувати їх, знаходити потрібну інформацію, зіставляти факти, розкривати матеріал за допомогою частинкою уроку. Це і є моя робота. 

Чи вистачить мені сил йти в ногу з часом, бути цікавою, різною, новою? Всі ці роки я ні на хвилину не забувала народну мудрість і намагалася слідувати їй: виховувати «крилатого» може тільки «крилатий», виховувати щасливого може тільки щаслива, а сучасного - тільки сучасна людина». Я усвідомлюю, що веду щодня по сходинках в доросле життя вченого, лікаря, вчителя, будівельника, майбутнього урядовця… За те, яким він стане, несу відповідальність я сьогодні, завтра і через роки.  Я усвідомлюю, що працюю з дитячими душами. 

Працю вчителя оцінити дуже важко: результатів не видно одразу, вони можуть з̓явитися лише згодом. І тому я не маю права допускати помилок. 

Я в захваті, коли бачу, що діти радіють успіху в навчанні, а він пробуджує в їх серцях почуття гордості, власної гідності.

Учитель - це стан душі. Це спосіб життя. І я вдячна долі за те, що вона дала мені можливість віднайти своє місце в житті, стати професіоналом.